ІНФОРМАТИКА для 9 класу


Var A0, B0, C0 : Integer;

 

У цьому прикладі ідентифікатори A0, B0, C0 будуть глобальними для всіх підпрограм, які використовуються в програмі. Ідентифікатори A1, B1, C1 будуть локальними для процедури P1.

Правила визначення області дії для ідентифікаторів підпрограм:

Діють усі ідентифікатори, визначені в підпрограмі;

Діють усі ідентифікатори верхніх рівнів описання, якщо їх імена відрізняються від імен, описаних у підпрограмі;

Локальні ідентифікатори підпрограми діють лише в межах цієї під — програми;

Якщо імена глобального і локального ідентифікаторів однакові, дія — тиме лише внутрішній локальний ідентифікатор.

Усім змінним, описаним у коді допоміжних алгоритмів, місце в пам’яті відводиться тільки на час виконання процедур або функцій, які їх реалі — зують. Після того як процедура або функція відпрацює, пам’ять від них звільняється (вважається вільною). Тому в різних процедурах і функціях програми та й у самій програмі можуть використовуватися однакові іден — тифікатори, і змінні, що їм відповідають, не заважатимуть одні одним.

Якщо потрібно включити текст процедури або функції в текст програми (а не викликати його з бібліотеки), його слід помістити в тексті програми безпосередньо перед основним блоком програми (перед описом констант, типів і змінних).

Загальний вигляд опису процедури:

Procedure <ім’я процедури> (<список формальних параметрів>);

<описова частина> begin

<виконувана частина або тіло процедури> end;

Читать  ПЕРЕДДИПЛОМНА ПРАКТИКА – Адміністрування програмного комплексу Денвер (Denwer)

Загальний вигляд опису функції:

Function <ім’я>[(<список формальних параметрів >)]:<тип результату>

<описова частина> begin

<виконувана частина або тіло процедури> end;

Для того щоб викликати на виконання більшість процедур або функцій, потрібно передати їм певні значення.

image Параметри, які передаються у процедуру чи функцію під час виклику, називаються Фактичними.

image Параметри, які вказуються в заголовку процедури або функції і замість яких під час виконання підставляються фактичні значення,

Називаються Формальними.

Для задання списку параметрів слід дотримуватися таких правил:

Список формальних параметрів вказується під час описання підпро — грами в круглих дужках;

Список фактичних параметрів визначає кількість, послідовність розміщення і тип параметрів;

Будь-якому фактичному параметру може бути надане початкове зна — чення (за замовчуванням), яке вказується після знака рівності “=”; фактичні параметри, які мають значення за замовчуванням, мають завершувати список формальних параметрів;

Якщо підпрограма описується без зазначення списку формальних параметрів, то круглі дужки після назви підпрограми не вказуються.

Для коректного передавання параметрів слід дотримуватися таких правил:

Кількість фактичних і формальних параметрів має бути однакова;

Послідовність розміщення фактичних параметрів має відповідати послідовності описань формальних параметрів;

При наданні значень фактичних параметрів формальним має вико — нуватись сумісність їх типів.

Розглянемо загальну класифікацію способів передавання параметрів, які можна реалізувати в мовах програмування. Параметри розрізняються:

За механізмом передавання:

Передавання за значенням;

Читать  Формалізація та алгоритмізація обчислювальних процесів

Передавання за адресою;

За взаємодією підпрограми, яка викликає, і підпрограми, яку викли — кають:

Вхідний параметр;

Вихідний параметр;

Вхідний і вихідний параметри.

Відповідно до цього теоретично може бути шість способів передавання параметрів:

Вхідний параметр за значенням;

Вихідний параметр за значенням;

Вхідний і вихідний параметри за значенням;

Вхідний параметр за адресою;

Вихідний параметр за адресою;

[Всего голосов: 6    Средний: 3.5/5]