Рис. 7.2. Заголовок головного вікна середовища Lazarus
Якщо компонентів групи Standard не вистачає, можна скористатися компонентами групи Additional та інших. Для виведення на екран ком — понентів інших груп потрібно клацнути назву відповідної групи.
Для перенесення компонента на форму слід клацнути клавішею миші на цьому компоненті, потім клацнути нею в тому місці форми, де
Передбачається його розмістити. Можна двічі натиснути відповідний компонент, і він розташується в лівому верхньому куті вікна форми, звідки його можна перетягнути на потрібне місце.
Якщо треба відмовитися від перенесення на форму вибраного компо — нента, слід клацнути кнопкою зі стрілкою, розташованою ліворуч
На вкладці ( ).
Компонент, перенесений на форму, стає об’єктом. Кожний об’єкт має властивості й методи.
Властивості об’єкта визначають зовнішній вигляд об’єкта, його ім’я, розміри, колір тощо.
Метод визначає, як об’єкт опрацьвуватиме натиснення клавіші миші, зміну його розміру, інші зміни його оточення.
Для стандартних об’єктів програміст не розробляє методи (не пише їх програмний код). Для налаштування властивостей об’єктів застосовується Інспектор об’єктів. Значення деяких властивостей також можна змінювати програмно.
У Інспекторі об’єктів Найчастіше застосовуються вкладки Властивості
Та Події.
У лівій колонці таблиці вкладки роз — ташовані назви властивостей або подій, а у правій – значення властивості або імена обробників подій (методів). На рис. 7.3 пока — зано вікно інспектора подій з інформацією про нову форму.
Властивості поділяються на прості й
Рис. 7.3. Вікно Інспектора об’єктів із властивостями форми
Складні. Прості визначаються лише одним значенням. Наприклад, властивість Caption
(Заголовок) визначається рядком символів, а властивість Height (Висота) – числом. Складні властивості визначаються сукупністю значень. Складною є, наприклад, властивість Font (Шрифт). Ліворуч від назви складних власти — востей розташований трикутник. Якщо клацнути на світлому трикутнику (він набуде темного кольору), відкриється список його значень, якщо на темному – список згорнеться. Біля простих властивостей трикутника немає. Будь-яка властивість активується клацанням на ній клавішею миші.
Після активування властивості в кінці рядка можуть з’явитися кнопка з трьома точками і кнопка зі стрілкою вниз. Після натискання кнопки з трьома точками відкриється діалогове вікно для вибору відповідних значень. Наприклад, після активування такої кнопки властивості Color (рис. 7.4) відкриється вікно Колір. Після активування кнопки трикутника розкриється список можливих значень цієї властивості.
Рис. 7.4. Вікно для налаштування форми
У вікні редактора тексту (див. рис. 7.1) вводится й редагується про — грамний код. Рядки у вікні пронумеровані, що зручно для роботи користу — вача. Ключові слова позначаються жирним шрифтом, знаки пунктуації – червоним кольором, коментарі – синім, помилки – коричневим. У редакторі тексту міститься структура майбутньої програми. Її можна використовувати як шаблон, що полегшує роботу під час створення програми.
Робота у візуальному режимі середовища Lazarus передбачає спочатку створення інтерфейсу програми, а потім – уведення програмного коду для опрацювання даних. Для створення графічного інтерфейсу використо — вуються компоненти палітри компонентів, які розміщуються на формі, а їх властивості встановлюються за допомогою інспектора об’єктів. Після розміщення компонентів на формі у вікні редактора тексту автоматично генерується відповідний програмний код, після чого можна вводити про — грамний код для введення й опрацювання даних і виведення результату.
Сукупність файлів, які містять програмний код, називається про — ектом.
Форма – це вікно, в якому створюється інтерфейс програми корис — тувача.
На початку роботи вікно форми порожнє (рис. 7.5) і містить лише заго — ловок та кнопки управління вікном. Користувач має заповнити форму потрібними компонентами з палітри компонентів для створення зовніш — нього вигляду вікна програми, яку він розроблятиме.
Рис. 7.5. Вікна редактора тексту і форми
Налаштування вікна форми виконується за допомогою елементів керу — вання і команд, розташованих у вікні Параметри IDE (англ. Integrated Development Environment – інтегроване середовище розробки) (рис. 7.5). Щоб відкрити це вікно, слід виконати команду Інструменти →Пара — метри… й у вікні, що відкриється, відкрити вкладку Редактор форм.
Під час створення нового проекту вікно редактора тексту відображається на екрані разом із формою (рис. 7.5).
За замовчуванням на передньому плані розташоване вікно редактора тексту, що закриває форму. Вікно можна активувати за допомогою клавіші F12 або команди Вигляд → Перемкнути форму/модуль.
Рис. 7.6. Вікно Параметри IDE на вкладці Файли
Рис. 7.7. Вікно Параметри IDE на вкладці Загальне
Для того щоб у вікні редактора тексту під час завантаження системи Lazarus автоматично з’являвся останній створений проект, треба за допо — могою команди Інструменти → Параметри… відкрити вікно Параме-
Три IDE, на вкладці Файли (рис. 7.6) увімкнути прапорець При старті відкрити останній проект і натиснути кнопку Гаразд.
Налагодження вікна редактора тексту виконується у вікні Параметри IDE на вкладках Редактор, які перелічені ліворуч у цьому вікні (див. рис. 7.1). Зміст вікна на вкладці Загальне зображено на рис. 7.7.
Рис. 7.8. Вікно для зміни шрифту програмного коду
Рис. 7.9. Вікно для налагодження шаблонів
Зміна шрифту тексту програмного коду виконується на вкладці Відо — браження. Зміст вікна на цій вкладці зображено на рис. 7.8.
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78