ІНФОРМАТИКА для 9 класу


– мінус

* зірочка (знак множення)

/ знак ділення

= дорівнює

> більше

< менше

# номер

$ знак грошової одиниці [ ] квадратні дужки

( ) круглі дужки

{} фігурні дужки

. крапка

, кома

: двокрапка

; крапка з комою ‘ апостроф

^ тильда

@ комерційне а проміжок (пробіл)

Комбінації спеціальних символів можуть утворювати складені символи:

:= присвоювання

<> не дорівнює

.. діапазон значень (* *) альтернатива { } (..) альтернатива [ ]

<= менше або дорівнює

>= більше або дорівнює

Заборонено використовувати символи розширеної ASCII-таблиці, тобто символи з кодами від 128 до 255, а також символи: (&), (!), (%), (~), (”). Ці символи можна використовувати лише як коментарі та в текстових рядках, які беруться в одинарні лапки (наприклад, ‘!’, ‘&’, ‘~’).

Послідовності символів утворюють слова, що мають певний зміст у програмі. Слова відокремлюються розділовими символами. Як розділові символи використовують проміжок, кому, символ кінець рядка, коментар.

Слова поділяються на: стандартні, зарезервовані, ідентифікатори користувача.

Зарезервовані слова є складовою мови, мають фіксоване написання і назавжди визначений зміст. Наприклад: begin, else, function, goto, end, program.

Стандартні слова призначені для заздалегідь визначених розробником мови типів даних, констант, процедур і функцій (наприклад, sin, cos, Pi).

image Зарезервований ідентифікатор можна перевизначити, але це може призвести до помилки, тому бажано цього не робити.

Ідентифікатори користувача застосовуються для позначення констант, змінних, процедур і функцій, визначених програмістом. Існують загальні правила написання ідентифікаторів:

Читать  ПЕРЕДДИПЛОМНА ПРАКТИКА – Адміністрування програмного комплексу Денвер (Denwer)

Ідентифікатор починається лише з літери або знака підкреслення.

Ідентифікатор може складатися з літер, цифр і знака підкреслення.

Між двома ідентифікаторами має бути хоча б один розділовий знак.

Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але значущими є лише 63 символи.

Для написання можна використовувати як великі, так і малі літери.

Компілятор не визначає різниці між ними.

Правила оформлення програм (пунктуації):

Крапка з комою не ставиться після begin і перед end, тому що ці слова є операторними дужками, а не операторами.

Крапка з комою розділяє оператори. Її відсутність між операторами викликає помилку компіляції. Наявність між операторами декількох крапок з комою не є помилкою, тому що компілятор сприймає їх як ознаку наявності порожніх операторів.

Якщо використовувати вкладені структури, може виникнути ситуація: end

End end;

У цьому випадку крапка з комою ставиться лише після останнього end.

Наприкінці програми крапка з комою взагалі не ставиться.

В операторах циклу крапка з комою не ставиться після while, repeat, do і перед until.

В умовних операторах крапка з комою не ставиться після then і перед else.

Содержание

Константи – дані, значення яких відоме до завантаження програми і не змінюється під час її виконання. У багатьох мовах програмування існу — ють як стандартні константи, так і вказані користувачем. До стандартних констант належить, наприклад, число Pi = 3,141592…. Константи, задані користувачем, потрібно вказувати в спеціальному розділі програми Const. Змінні – дані, значення яких уводиться та змінюється під час вико — нання програми. Усі змінні потрібно описувати в спеціальному розділі

Програми Var.

Тип даних – набір даних (констант, змінних, значень функцій тощо), які мають спільні характеристики (формат подання в пам’яті ПК, множина допустимих значень, множина допустимих операцій, що можна використо — вувати для цього типу).

Підпрограма – частина програмного коду, яка описує допоміжний алгоритм.

Процедури та функції – підпрограми, що використовуються всере — дині програми. До алфавіту мови програмування відносять стандартні процедури та функції, тобто такі, що їх мова програмування сприймає без додаткового опису.

Операнд – дані, над якими виконується певна операція.

Оператори – неподільні елементи програми, що дають змогу викону — вати певні алгоритмічні дії в програмі, тобто виконувати в програмі певні команди. Фактично оператор – це окрема команда в алгоритмі програми, тобто окремий крок виконання програми.

Оператори поділяються на прості й структурні. До простих операторів належать:

[Всего голосов: 6    Средний: 3.5/5]
Читать  Формалізація та алгоритмізація обчислювальних процесів